Принесла доня тиждень тому з прогулянки якісь незрозумілі гілки, примусила поставити їх у вазу. Довго стояла вона на підвіконні. Щось на гілочках набрунювалося, щось з них опадало. Аж якось вранці мама підстрибнула від голосного крику "ой, квіти!" (Які ще квіти? Усім вазонним нашим ще не час.) Але ось воно, чудо, - білосніжне та з таким ніжним гіркувато-солодким запахом!
Фотографувала я на тлі свого так би мовити "полотна" формату А3. (Це я так протестувала акварельний папір одного з вітчизняних виробників. Для акварелі - не підходить, але для підложок у фотоальбоми - якраз :) Цей "шедевр" стоїть на комоді і своїми кольорами звеселяє душу у сірі й похмурі лютневі дні )))
Il protagonista:
У променях вечірнього сонечка.
