Рік тому, 1 серпня, пішов з життя мій тато...
Пішов раптово, не доживши трохи менше місяця до 75-річчя...
Тато, який прищепив нам з сестрою любов до класичної музики, водив на концерти до філармонії, читав на ніч книжки та на пам"ять "Конька-горбунка" Єршова, тягав мене маленьку з собою у майстерні до своїх друзів-художників і скульпторів, до свого вчителя з гітари Костянтина Смаги, смажив нам картоплю з кабачками або гарбузом та готував смачнющі овочеві салати. Возився з онуками, водив до садочку і возив до школи, на танці й футбол, займався з ними музикою. І робив для нас ще багато й багато чого.
Все життя важко працював, хоча міг стати професійним музикантом...
І був дуже скромним. Його захоплення малюванням ніхто в сім"ї якось серйозно не сприймав. І тільки тепер я усвідомлюю, який у нього був хист до того. Бо ніде не вчитися і малювати такі букети з натури аквареллю або маслом... Більше за все він любив волошки з ромашками...
Світла пам"ять про тебе, тато, назавжди в наших серцях!
