субота, 28 листопада 2015 р.

ВЕРНИ ДО МЕНЕ, ПАМ'ЯТЕ МОЯ

Верни до мене, пам'яте моя,
нехай на серце ляже ваготою
моя земля з рахманною журбою.
Хай сходить спiвом горло солов'я
в гаю нiчному. Пам'яте, верни
iз чебреця, iз липня жаротою.
Хай яблука останнього достою
в моï, червонобокi, виснуть сни.
Нехай Днiпра уроча течiя
бодай у снi у маячнi струмує,
i я гукну. I край мене почує.
Верни до мене, пам'яте моя.

Василь Стус
Blog Widget by LinkWithin

8 коментарів:

  1. Сьогодні - саме про пам"ять, так.

    Дякую, Наталю, за один з найулюбленіших віршів Стуса.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Так...
      Днями фотографувала яблука, згадався цей вірш. Хотіла розмістити одним дописом, та не змогла...

      Видалити
  2. Прекрасні слова! глибокі та щемні...

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Так. Прекрасний поет, з такою трагічною долею...
      А його кати ще й досі ходять по землі (((

      Видалити
  3. Прекрасна поезія, дуже на часі...

    ВідповістиВидалити

Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...