The Goldfinch. Donna Tartt

Чи буває у вас так, що книга затягує не тільки цікавим і карколомним сюжетом,  змушує співпереживати головному горою, не відпускаючи до останньої сторінки, а й оповідає про речі, цікаві та знайомі вам? 

Для мене саме такою книгою став роман Донни Тарт "Щиглик", одержавший Пулітцеровську премію 2014 року.

Пересказувати сюжет - марна справа. Бо кількість піднятих у книзі проблем - не одна, і навіть не дві. Але крізь всю цю купу тем, де одною з головних - образотворче мистецтво, голандський живопис, мене особливо зачепила тема любові до меблів та Мангетен, де живе головний герой.

Магазин товарів для художників "Pearl Paint"

 

Це був перший з магазинів у Нью-Йорку, в який я потрапила. Старезна будівля. Широкі дерев"яні скрипучі сходи. Височезна стеля. І така кількість різноманітних фарб, пензлів, паперу та іншого краму... і на всіх поверхах... Що я так розгубилася, що не придбала навіть олівця:)

(До речі, в кожного будинку - свій пожежний гідрант).

Central Parc 

 

 

 

Кондитерська "Петросян"

 

 

Таксі

Але, до книги:

«Таких книг, как «Щегол», за десять лет появляется штук пять, не больше. Она написана и с умом, и с душой. Донна Тарт представила публике блистательный роман».
Стивен Кинг
«Освободите на полке с книгами о любимых картинах место для шедевра Донны Тарт о крохотном шедевре Карела Фабрициуса».
The Washington Post 

Fernando Botero

З цієї "пташки"на одній з набережних Сингапуру почалося моє знайомство з творчістю видатного колумбійського художника Фернандо Ботеро. Взагалі-то, мені вона спочатку здалася горобчиком.

Але хвостик виявився гулін та ще й з пікантною та чималенькою подробицею знизу.

На жаль, свої фотографії з кількох поїздок я втратила через наївну безпечність, і тому використала фото звідси, бо вони такі самі, як були в мене:)

Наступною була несподівана зустріч в Атенах із "Викраденням Європи". Гуляли ми з подругою по вечірньому місту і в одному з провулків побачили неймовірно принадну жіночку в освітленому приміщенні. 

 

Біля відчинених дверей сидів охоронець і коли побачив нашу ажитацію біля вікон, сам запросив нас зайти і зфотографувати шедевр.

Фотографії моєї подруги

І третя зустріч, з "Адамом та Євою" у нью-йоркському Time Warner Center. На другому поверсі в холі була невелика експозиція маленьких скульптур Ботеро, та мене більше притягували до себе великі магазини одягу:)

Кому цікаво, тут і тут гарні статті про його життя та творчість. 

Шукаючи вчора матеріал, надибала на дуже гарну фотографію ще однієї скульптури Ботеро у Сингапурі, на жаль, я її не бачила.

І виявилося, що я не бачила ще дуже багато цікавого нового, за ці роки збудованого у цьому неймовірному місті-державі! Знов туди хочу!:)))